English
Русский
“… Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія суть провінції, які правляться конфірмованими їм привілеями, і порушити оні відмовою всіх раптом дуже непристойно б було, проте ж і називати їх чужоземними і поводитися з ними на такій підставі є більш, ніж помилкою, а можна назвати з достовірністю, дурістю. Ці провінції, також Смоленську, слід найлегшими способами привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись, як вовк до лісу. До того почин вельми легкий, якщо розумні люди обрані будуть начальниками в тих провінціях; коли ж у Малоросії гетьмана не буде, то мусимо намагатися, щоб навіки і ім’я гетьманів зникло, не то що б персона яка була удостоєна на цю посаду…”
З листа Катерини II князю Олександру Вяземському з нагоди його призначення на посаду генерал-прокурора Сенату
Лютий 1764 року
Дивись також: “Україна та Малоросія — це одне і те ж саме?”