English
РусскийМіф
Синьо-жовтий прапор дарований австрійським імператором галичанам у 1849 р.
Історична реальність
Взагалі-то «територіальними барвами» земель у складі Австрійської імперії, що населені українцями, були червоний і синій. За кольором гербів. Традиція така в монархіях є.
Формування поняття «національних кольорів» та затвердження національних або державних прапорів для більшості сучасних держав припадає тільки на період ХІХ-ХХ ст. У 90 випадках з 100 це були протягом кількох століть прапори торгового флоту. В інших 10-ти – військово-морського. На суходолі ще не було традиції вивішувати їх біля входу в державні установи, на дахах будинків, ходити з ними на демонстрації … От не було і все! Напевно першими випадками були Американська революція 1775 р. та Велика французька революція 1789 р. Але інші держави ще довго не допускали у себе всяких революцій з їхніми прапорами.
Як ми бачимо, поява національних символів переважно тісно пов’язана з націонално-визвольними рухами. Затвердження синього і жовтого, як українських національних кольорів в сучасному розумінні, датується 1848 р. і пов’язане з українським національним відродженням в Галичині та Буковині. Головна Руська Рада на таємному засіданні 18 травня 1848 р. затвердила як національні кольори синій і жовтий, а також герб із зображенням золотого лева, який спинається на скелю в синьому полі.
У 1849 р. для підтримки порядку в краї було організовано «Батальйон руських гірських стрільців», для якого архикнягиня (ерцгерцогиня) Софія (мати імператора Франца-Йосифа) вишила стрічку. Ця стрічка була синьо-срібна. Жодного прапора ні для цього батальйону, ні для галицьких українців австрійська влада не надавала.
Так а яка ж символіка (геральдика та вексилологія) згаданих Галичини і Буковини? Східна Галичина, населена переважно галицькими українцями (русинами – Ruthen), входила до складу Королівства Галичини і Лодомерії. Буковина, населена переважно українцями і румунами, була самостійним герцогством у складі Австрійської імперії.
Джерела
- ЦГИА Украины (г. Львов) — Ф. 180. — Оп.1. — Д. 2. — Л. 25 об, 26. Опубликовано: Головна Руська Рада (1848–1851): протоколи засідань і книга кореспонденції. — Львів, 2002. — С. 26, 27.
- Кревецький І. Баталїон руських гірських стрільців (1849-1850) // Записки НТШ. — Львів, 1912. — Т. CVII. — С. 62-64